За часів панування в Україні тоталітарної радянської влади Римо-католицька Церква зазнавала сильних утисків, а її положення було вкрай складним. Атеїстично налаштовані більшовики робили все можливе, щоб знищити в людях віру: вели активну антицерковну пропаганду, відбирали святині, переслідували духовенство і мирян. Однак, завдяки ревному служінню декількох священників, Римо-католицька Церква в Україні змогла не лише вистояти під час гонінь, але й зрости чисельно.

Саме до таких священників належав єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії, один із засновників Інституту Богословських Наук у Городку, а нині Слуга Божий Ян Ольшанський, який, завдяки відданості Богу, незламності й вірності своєму покликанню, зміг протистояти комуністичному режиму, і, незважаючи на утиски й переслідування, проводити активну душпастирську діяльність.

Майбутній священник та єпископ народився 14 січня 1919 р. в с. Гутисько Бродське на Тернопільщині, в сім’ї Яна і Марії Ольшанських. Початкову освіту здобув у місцевій двокласній школі. У 1930 р. 11-річний Ян переїхав до м. Броди, де продовжував навчатись у загальноосвітній середній школі. У віці 14 років був зарахований до гімназії ім. Ю. Коженьовського. Після успішного закінчення гімназії в 1938 р., відчувши покликання до священства, 19-річний юнак розпочав формацію у Вищій Духовній Семінарії у Львові. Семінарійна формація Яна Ольшанського припала на період ІІ Світової війни, однак це не перешкоджає продовжувати навчання і прийняти відповідні послуги і ступені свячень: 31 грудня 1939 р. – тонзура; 1 жовтня 1942 р. – субдияконські свячення; 8 листопада 1942 р. – дияконські свячення.Навчання в семінарії завершилось отриманням 15 листопада 1942 р. з рук Львівського Митрополита архиєпископа Болеслава Твардовського свячень пресвітерату.