За часів панування в Україні тоталітарної радянської влади Римо-католицька Церква зазнавала сильних утисків, а її положення було вкрай складним. Атеїстично налаштовані більшовики робили все можливе, щоб знищити в людях віру: вели активну антицерковну пропаганду, відбирали святині, переслідували духовенство і мирян. Однак, завдяки ревному служінню декількох священників, Римо-католицька Церква в Україні змогла не лише вистояти під час гонінь, але й зрости чисельно. Саме до таких священників належав єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії, один із засновників Інституту Богословських Наук у Городку, а нині Слуга Божий Ян Ольшанський, який, завдяки відданості Богу, незламності й вірності своєму покликанню, зміг протистояти комуністичному режиму, і, незважаючи на утиски й переслідування, проводити активну душпастирську діяльність.
Майбутній священник та єпископ народився 14 січня 1919 р. в с. Гутисько Бродське на Тернопільщині, в сім’ї Яна і Марії Ольшанських. Початкову освіту здобув у місцевій двокласній школі. У 1930 р. 11-річний Ян переїхав до м. Броди, де продовжував навчатись у загальноосвітній середній школі. У віці 14 років був зарахований до гімназії ім. Ю. Коженьовського. Після успішного закінчення гімназії в 1938 р., відчувши покликання до священства, 19-річний юнак розпочав формацію у Вищій Духовній Семінарії у Львові. Семінарійна формація Яна Ольшанського припала на період ІІ Світової війни, однак це не перешкоджає продовжувати навчання і прийняти відповідні послуги і ступені свячень: 31 грудня 1939 р. – тонзура; 1 жовтня 1942 р. – субдияконські свячення; 8 листопада 1942 р. – дияконські свячення.Навчання в семінарії завершилось отриманням 15 листопада 1942 р. з рук Львівського Митрополита архиєпископа Болеслава Твардовського свячень пресвітерату. 

Після рукоположення молодий священник був призначений вікарієм-кооператором у парафії Св. Архангела Михаїла в Качанівці Скалатського деканату Тернопільського воєводства (сьогодні це Тернопільська область), що знаходилася неподалік давнього польсько-радянського кордону. Символічно, що 18 вересня 1991 р., вже будучи єпископом, Ян Ольшанський освятив(реконсекрував) цей храм, який з 1944 по 1990 р. використовувався як колгоспний склад. Працюючи в Качанівці, попри всілякі труднощі, о. Ян Ольшанський регулярно виїжджав за р. Збруч, де з великою ревністю служив серед вірних, котрі внаслідок репресивної антирелігійної політики радянської влади протягом довгого часу були позбавлені священників, храмів і можливості вільного сповідування своєї віри.  

Восени 1944 р., отримавши дозвіл від архиєпископа Твардовського, о. Ян Ольшанський виїхав до сусідньої Кам’янецької дієцезії, де розпочав служіння в якості настоятеля парафії у Городку. Молодий душпастир чітко усвідомлював, що його праця на Поділлі в будь-яку мить могла закінчитися арештом і засланням до таборів, адже саме так складалася в той час доля значної частини священників, котрі працювали на цих теренах. Проте для о. Яна найважливішим було добро душ, тому, незважаючи на постійні залякування і гоніння з боку влади, продовжував, наскільки це було можливо, служити серед католиків Поділля, і навіть поступово розширювати сферу своєї душпастирської праці. Крім Городка, обслуговував ще низку інших парафій у селах Зіньківці, Купин, Черче, Тинна, Сказинці, Бабехи, Гвардійське, Ярмолинці, Шарівка, Куманів, Віньківці, а також у місті Кам’янець-Подільському. 

У середині жовтня 1946 р. рішенням державної влади о. Ольшанський був звільнений від обов’язків настоятеля в Городку і переведений до обласного центру у м. Проскурів. Після декількох днів праці у Проскурові під постійним тиском працівників органів державної безпеки молодий священник був змушений зупинити служіння на Поділлі і повернутися до своєї дієцезії, де невдовзі почав виконувати обов’язки вікарія у Львівській парафії Матері Божої Сніжної. 

Працюючи у Львові, о. Ян Ольшанський активно допомагав у душпастирстві священникам з архикатедри, проводив катехізацію дітей та молоді. Опікувався не лише католиками західного, але й східного обряду, котрі внаслідок Львівського псевдо собору 1946 р. були позбавлені власних храмів та пастирів. Усвідомлюючи потреби вірних Кам’янецької дієцезії, в перерві між обслуговуванням парафій у Львові таємно приїзжав для здійснення душпастирської праці на Поділля. 

Після двох років інтенсивного служіння у Львові о. Ян вимушений був за наказом влади переїхати до Проскурова. Однак завдяки активності своїх колишніх парафіян, котрі не припиняли писати звернення до чиновників з проханням направити їм священника, після місячного перебування у Проскурові о. Ольшанському вдалося отримати дозвіл на повернення до Городка, де, починаючи від 20 листопада 1948 р., був зареєстрований як настоятель католицької парафії. Не зважаючи на численні заборони, утиски і перешкоди з боку радянських чиновників, о. Ольшанському вдалося організувати в Городку та навколишніх місцевостях регулярну і систематичну душпастирську працю. Взимку 1959 р. рішенням комуністичної влади о. Ян був позбавлений можливості обслуговувати Городоцьку парафію і скерований до невеликого села Маниківці Хмельницької області. Офіційним приводом для переведення священника стали„ чутки про передачу коштів священнослужителя для дитсадка, а також грубі порушення радянського законодавства: проголошення проповідей підвідкритим небом, катехизація дітей та молоді, організаціякіл Живого Розарію, поширення фотографій каплиці”. Переведенням о. Ольшанського до Маниковець радянська влада намагалась обмежити його діяльність, адже виїзд з села навіть до відносно близьких населених пунктів був дуже проблематичний. Навесні, як починав танути сніг, село ставало практично відірваним від світу. Однак попри ці труднощі, священник знаходив можливості виїжджати до найбільш віддалених католицьких громад, особливо тих, які тривалий час не мали душпастиря, зокрема, до Кам’янця-Подільського, Китайгорода, Летичева, Миньківців, Струги, Городка. Працюючи в невеличкій цвинтарній капличці у Маниківцях, щороку хрестив сотні дітей, благословив кілька десятків подружніх пар. Не зважаючи на заборону державної влади, активно катехизував молодь. Чимало часу присвячував сповіді, яка нерідко могла тривати майже цілу добу. Перебуваючи під постійним наглядом КДБ, спільно з іншими душпастирями таємно готував кандидатів до священства та богопосвяченого життя.Наприкінці 1970-х рр. о. Ольшанський вступив до Згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Вічні обіти склав у 1983 р. В кінці травня 1990 р. очолив український вікаріат отців маріянів, проте обов’язки настоятеля виконував там недовго, адже 16 січня 1991 р. був призначений єпископом відновленої Кам’янець-Подільської дієцезії. 2 березня 1991 р. о. Ян Ольшанський прийняв єпископські свячення у Львівській катедрі. Головним консекратором був новопризначений архиєпископ Львова Мар’ян Яворський, а співконсекраторами стали: архиєпископ Тадеуш Кондрусевич, Апостольський Адміністратор європейської частини Росії та єпископ Станіслав Новак, ординарійЧенстоховської дієцезії. Кількома днями пізніше, 8 березня в кафедральному костелі св. Петра і Павла в Кам'янці-Подільському відбулась урочиста інтронізація. Таким чином, єп. Ольшанський став пастирем найбільшої за площею дієцезії в Європі, до складу котрої входило 10 областей. Вже в перші місяці свого єпископського служіння о. Ян Ольшанський заснував у Городку Вищу Духовну Семінарію. Відповідаючи на тогочасні потреби дієцезії започаткував катехитичні курси для підготовки мирян до проведення катехиз при парафіях. Трохи пізніше, у 1997 р. катехитичні курси були переформатовані у Богословсько-Катехитичний Інститут. Крім того, завдяки зусиллям єп. Яна були створені численні душпастирські осередки, які згодом дали можливість встановлення двох інших дієцезій: Харківсько-Запорізької та Одесько-Сімферопольської.Наприкінці квітня 2002 р. Святіший Отець Йоан Павло ІІ прийняв прохання єп. Яна Ольшанського про звільнення його від обов’язків дієцезіального єпископа. Однак він і надалі залишився пов’язаний з дієцезією – проводив душпастирську діяльність, служив порадою, багато молився за відродження католицької Церкви на Поділлі, жертвував за неї свої страждання. Помер єп.Ян Ольшанський 23 лютого 2003 р., на шістдесятому році священства. Похований у підземеллі катедри в Кам’янці-Подільському.У 2022 р., в дев’ятнадцяту річницю смерті єп. Яна, було оголошено едикт про відкриття його беатифікаційного процесу. 23 лютого 2023 р. у Кам’янці-Подільському відбулася перша сесія процесу на дієцезіальному рівні, під час якої члени трибуналу та історичної комісії склали урочисту присягу.

Владислав Рожков